Перстач гусяча

Лікарські рослини (трави)

Перстач гусяча - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства розоцветних. Корінь веретеновидний, стовщений, м'ясистий. Стебла довгі (до 80 див), тонкі, повзучі, що вкорінюються у вузлах. Прикореневі листи переривчасто-пір'ясті з довгастими обратнояйцевидними листочками, на черешках. покриті м'якими шовковистими волосками. Квітки ясно-жовті. одиночні, на довгих черешках, великі. Квітконіжки довгі. Чашечка подвійна, пелюстків п'ять. Цвіте в травні-серпні. Широко поширена але всієї європейської частини країни, на Кавказі, у Західному й Східному Сибірі, на Далекому Сході й у Середній Азії. У листах утримуються до 260 мг% вітаміну З, каротин. 1.8 % флавоноидов від 4.2 до 10,6% дубильних речовин, вуглеводи (глюкоза, фруктоза, рамноза), ефірні масла. У коріннях - крохмаль. 4, 8-8- 25% дубильних речовин, тритерпеноиди, хінна кислота. Перстач гусяча застосовується в гомеопатії. Проявляє антибактеріальну, тромбопластическую й антифиоринолитическую активність, стимулює перистальтику кишечника, регулює функцію товстого кишечника, попереджає запори. У вітчизняній народній медицині відвар і настій використовували для лікування диарейного синдрому, при спазмах шлунка й кишечника, нирково-кам'яній і жовчно-кам'яній хворобах, альгоменорее. Зовнішньо - при кровоточивости ясен, виразковому гінгівіті, висипках, вуграх, що кровоточать ранах. артральгиях. У тибетській і монгольській народній медицині використовують кореневище як антисептичний засіб для лікування захворювань органів шлунково-кишкового тракту, діареї й диспепсії, дизентерії, мочекаменной хвороби, пухлинах. У їжу використовують молоді листи й корінь. З листів готовлять зелений борщ, як із кропиви або снити, а також салати в суміші з іншою свіжою зеленню або овочами. Пюре з листів подають як приправа до других блюд: рибним, м'ясним, круп'яним, їм заправляють супи й борщі. Сушені листи використовують як сурогат сподіваючись. Здрібнені на м'ясорубці листи можуть довгостроково зберігатися в холодильнику в закритому скляному посуді. Корінь попередньо відварюють протягом 20 хв у підсоленій воді, а потім жарять із картоплею й луком. Якути й тибетці вживають у їжу відварені клубневидно стовщені кореневища. З висушених корінь одержують борошно

Лобода розкидиста"

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Современная стоматология – отзывы, профилактика, методы лечения и восстановление зубов